Актуальність проблеми якості дошкільної освіти зростає з кожним днем. Сучасні вимоги, які висуває суспільство до освіти, набувають небаченої мінливості та динамізму. Для працівників дошкільних закладів пріоритетним є завдання побудувати свою роботу так, щоб вона не тільки відповідала запитам суспільства, а й забезпечувала збереження самоцінності, неповторності дошкільного періоду дитинства (згідно основних напрямків Базового компонента в Україні).

           В умовах соціальних реформ високий рівень загальної та фахової педагогічної освіти в цілому не вирішує просвітніх проблем, адже перед системою освіти одним із найважливіших завдань постає підвищення ефективності та якості методичної роботи.

         Однією з умов управління якістю освіти є оптимізація педагогічного процесу, що здійснюється в результаті роботи з таких напрямів:

-       оновлення змісту дошкільної  освіти;

-       активізація творчого потенціалу педагогічних працівників;

-       організація дієвого освітнього простору і середовища.

 

          Діяльність дошкільного закладу в інноваційному режимі обумовлює систематичне вдосконалення змісту і методів освіти дошкільників; підвищення кваліфікації працівників, організацію психолого-педагогічної освіти батьків. Поняття “якість дошкільної освіти” з позиції кожного суб’єкта освітнього процесу трактується по-різному. Для педагогів – це позитивна оцінка їхньої діяльності керівниками ЗДО, батьками; успішне виконання освітньої програми всіма дітьми; оптимальний добір методів і прийомів роботи з дітьми; підтримка інтересу дітей до процесу будь-якої діяльності, успішний їхній розвиток; збереження і зміцнення здоров’я кожної дитини; раціональне використання часу дітей і вихователя, забезпеченість педагогічного процесу всіма необхідними методичними рекомендаціями і системою планування.

          

 Визначний мислитель давнини якось зауважив:

”Нічому не можна навчити. Всьому можна навчитися…”

​

 Це – основний принцип сучасної андрагогіки, який покладено в систему роботи з педагогами у ЗДО № 211.

 

Методична робота в дошкільному навчальному закладі повинна відповідати наступним правилам:

-         організована нестандартно, яскраво, жваво, цікаво, з урахуванням індивідуальних запитів і можливостей педагогів;

-         приносить вихователям відчутну практичну допомогу, тобто має безпосередній вихід;

-         позначається на рівні підготовленості вихованців;

-         задовольняє духовні, естетичні, моральні та інші запити педагога;

-         постійно користується увагою адміністрації: стимулюється, контролюється, враховується при підбитті підсумків;

-         створює умови для виникнення людських контактів і творчого спілкування з колегами, об’єднує спрямованістю до загальної мети.

 

Пріоритети розвитку методичної роботи дошкільного 

закладу № 211 є:

 

-         варіативне інформування педагогів про досягнення психолого-педагогічної науки та практики, про нові вимоги до фахівця;

-         диференційоване навчання й розвиток педагогічних кадрів, підвищення їх кваліфікації;

-         активне формування інноваційного потенціалу, професійної мотивації;

-         формування, виявлення, вивчення та впровадження найбільш цінного перспективного досвіду педагогічної діяльності;

-         підготовка методичного забезпечення для здійснення освітнього процесу;

-         формування готовності до професійного самовдосконалення.

 

Мета методичної роботи:

Удосконалення системи безперервної освіти педагогічних кадрів, вивчення та розвиток педагогічної компетентності кожного педагога; стимулювання творчого потенціалу водночас із формуванням навичок самостійного аналізу власної педагогічної діяльності, організація моніторингу якості освіти відповідно до Державних стандартів, запровадження компетентнісно-орієнтованого підходу до навчально-виховного процесу.

 

Напрями методичної роботи:

-         підвищення соціально-психологічної культури педкадрів;

-         удосконалення педагогічної майстерності;

-         сприяння в опануванні світової та національної, мовної й побутової культури;

-         розвиток спеціальних умінь і навичок.

 

Головними завданнями діяльності методичної роботи ЗДО є:

-         підвищення соціально-психологічної культури педагогічних працівників;

-         вдосконалення педагогічної майстерності та сприяння особистісному професійному зростанню педагогів;

-         сприяння в опануванні світовою, національною, побутовою культурою.

-         підтримка ділового тонусу педагогів;

-         стимулювання розвитку ініціативи, творчості, пошуку;

-         створення умов для праці в режимі розвитку, в напрямку опанування новими методами, прийомами, засобами, технологіями, системою навчання та виховання

-         оптимізація системи мотивації педагогів до підвищення фахової майстерності та узагальнення власного педагогічного досвіду;

 

Принципи методичної роботи:

-         педагогічна співпраця з педагогом.

-         робота в режимі довіри, доброзичливості.

-         творча атмосфера, стимулювання творчої активності.

-         принцип допоміжно-регулювального контролю.

-         надання вихователю права вибору.

-         системність методичних заходів.

-         принцип «Я-повідомлень» у спілкуванні.

-         систематична допомога.

-         випереджуючий характер методичної роботи

 

Результат методичної роботи: становлення індивідуальної авторської, якісної системи педагогічної діяльності, коли кожний педагог охоплений увагою методиста, разом з ним моделює, планує діяльність, одержує позитивні результати.

 

Методична робота – це спеціальний комплекс взаємопов'язаних практичних заходів, спрямованих на розвиток творчого потенціалу педагогів, їх безперервну та професійно-методичну освіту, яка зорієнтована в кінцевому результаті на підвищення рівня освіченості, розвинутості і вихованості.

Рішенню цієї проблеми в значній мірі сприяє формування творчого, компетентного педагога. Практика свідчить, що для формування творчої особистості вихователя потрібно не менше десяти років. А щоб реально керувати й контролювати, допомагати підвищенню педагогічної компетентності, методист має сам поповнювати інформаційну та організаційну базу методичної справи, постійно самовдосконалюватися.

           Роль методичної служби дошкільного закладу збільшується в сучасних умовах у зв'язку з необхідністю раціонально і оперативно використовувати нові методи, прийоми і форми навчання та виховання. Серед педагогічних інновацій надається перевага особистісно орієнтованим технологіям, а саме:

-       технології організації самостійної роботи (портфоліо),

-       інформаційним технологіям;

-       комп'ютерним технологіям консультування.

Складається цікава практика методичного навчання, що передбачає активну участь слухачів: творчі групи, школи передового педагогічного досвіду, семінари-практикуми, педагогічні мости, школи молодого вихователя, тренінги. Керувати методичною роботою в педагогічному колективі – це означає нести велику відповідальність, адже головне завдання методиста – допомагати педагогам розвивати мистецтво виховання, вселяти віру в себе. Кожного року до дошкільного закладу приходять молоді спеціалісти без певного досвіду, тому однією з пріоритетних форм роботи з кадрами є «Школа молодого педагога». Участь у засіданнях школи сприяє розширенню знань молодих спеціалістів щодо професійної майстерності сучасного педагога-практика, підвищенню професійного рівня, забезпеченню професійного інтересу до роботи з дошкільниками.

             Сьогодні для педагога, особливо молодого, важливо не лише осмислити та засвоїти інформацію, а й оволодіти способами її практичного застосування для прийняття правильних рішень. Тому наша молодь полюбляє заняття, де ставиться проблема, виникає конкретна ситуація, яку треба розв'язати (проблемна лекція, ігрове моделювання); активізують свої особисті знання і вміння під час проведення практичних занять у формі ділової гри, намагаються чітко і послідовно виконати завдання, навчаються прогнозувати віддалений результат. Корисним є проведення навчальних дискусій (семінар-дискусія, семінар-колоквіум), в межах конкретного предметного розділу, теми.

 

            Одним з основних завдань методичної служби є надання допомоги педагогам у формуванні й удосконаленні навичок самоосвітньої діяльності, що передбачає такі види роботи як: систематичне консультування з питань організації самоосвіти; допомога педагогу у визначенні різних позицій (сильних та слабких) з метою подолання труднощів; постійне інформування про новий передовий педагогічний досвід; підготовка й надання методичних рекомендацій щодо актуальних проблем теорії і практики. Рівень кваліфікації та педагогічної майстерності у кожного педагога свій, тому кожен самостійно обирає форму методичної роботи, засіб удосконалення педагогічної техніки і технології.

             З метою забезпечення реалізації самоосвітньої роботи розроблено таку форму систематизації матеріалів як портфоліо самоосвітньої діяльності, яке є своєрідним інформаційним методичним банком педагога, тож воно має такі розділи:

-         І блок – Персональний портрет

-         ІІ блок – Індивідуальна освітня карта

-         ІІІ блок – Мої досягнення

-         ІV блок – Робочі матеріали

 

Крім того, кожним педагогом нашого ЗДО ведеться щоденник з питань підвищення кваліфікації, який включає в себе самоосвітню роботу з наступних питань:

-         підвищення фахового рівня;

-         підвищення рівня знань з педагогіки та психології, загальнокультурного рівня;

-         робота з інструктивно-нормативними документами;

-         література;

-         словник термінів.

В першому розділі вихователь представляє резюме – своєрідну візитку, своє творче кредо, обирає власний символ, напрямок, визначає педагогічні орієнтири.

            Без результатів діагностування, різного роду тестування, анкетування неможливо в повній мірі спланувати власну самоосвітню діяльність, визначити методичну проблему, над якою працюватиме педагог, відповідно підібрати літературу, з якою він працюватиме, в тому числі з термінами, яких надзвичайно багато з'являється в сучасних умовах, і якими педагог має не тільки володіти, а й вміло оперувати, озброюючись знаннями сучасної науки і практики.

            Під час місячника педагогічної майстерності проводиться конкурс «Сторінками портфоліо», один із етапів якого – захист портфоліо з питань самоосвітньої роботи, адже його створення підсилює практичний досвід, наукову обізнаність, розвиває індивідуальну творчість. На мою думку, така своєрідна інновація в методичній роботі та організації самоосвіти сприяє самопрогнозуванню, самооцінці, самокорекції, самоконтролю та самоаналізу, а також задоволенню інтересів педагогів у постійному підвищенні їх професійного рівня.

Найбільш ефективними формами підвищення фахової майстерності вважаємо самоосвіту, навчання на курсах підвищення кваліфікації, колективні перегляди занять і окремих форм роботи. В нашому дошкільному закладі стало традицією серйозно готуватися до проведення відкритих заходів: педагоги за власною ініціативою перевертають підшивки журналів, нову методичну літературу, виготовляють незвичайні посібники, тому що їм самим вже нецікаво дивитися і презентувати застарілий і малоефективний досвід роботи.

            Безперечно, лише системний підхід дає можливість чітко визначити проблему, проаналізувати ситуацію, знайти можливі рішення, скоригувати і проаналізувати свої дії, працювати з випередженням, на перспективу.

           Найвищим показником професійної компетентності педагогів, нашого дитячого садочка вважаємо сформованість в них потреби в самовдосконаленні без спонукання «зверху».

Сучасні підходи

до планування освітнього процесу 

дошкільного закладу

                 У науковій літературі та серед практиків-управлінців постійно ведуться дискусії щодо видів управлінських дій або загальних функцій управління. Спостерігаються тенденції до збільшення їхньої кількості, увиразнення сутності, зміни пріоритетності певних функцій та ін. Однак практично всі приділяють належну увагу такому виду управлінської діяльності, як планування. І це не випадково, оскільки у плануванні реалізується не лише цільовий компонент навчально-виховного процесу як системи, а й аналіз і прогнозування внутрішнього й зовнішнього середовища дошкільного закладу, потреб і можливостей, вироблення різноманітних концепцій розвитку, самоаналіз ефективності дій і планування.
                Як засвідчує педагогічний досвід, завдяки плануванню забезпечується систематична, впорядкована, раціональна й ефективна робота всіх підрозділів; план дає можливість поетапно реалізувати завдання своєчасного й повноцінного становлення кожної дитячої особистості з урахуванням природного потенціалу дітей, рівня оснащеності педагогічного процесу, підготовленості кадрів тощо.
                Звернемо увагу й на те, що державна політика в галузі дошкільної освіти вже не перший рік декларує право на творчий підхід до вибору формування. Однак ще не всі педагоги користуються офіційно наданою їм свободою вибору й часто-густо використовують шаблонні зразки форм складання планів. Водночас спостерігається й надмірне захоплення пошуком та впровадженням нових (з погляду авторів) форм планування, не схожих на усталені, традиційні. При цьому поза увагою залишається змістовий аспект плану роботи, забувається, що планування - аж ніяк не самоціль, а засіб досягнення поставленої мети. 
                Мабуть, "золота серединка" в цьому питанні - відповідність вимогам часу, новій освітній політиці, що декларує потребу осучаснення педагогічного процесу та його планування; використання кращих надбань методичної служби минулих часів і розроблення та впровадження свіжих, неупереджених підходів, поглядів, нових акцентів.
                За твердженням науковців у галузі дошкільної педагогіки та психології (А. Бурова, О.Долинна, О. Низковська), сутність і мета планування роботи дошкільного навчального закладу полягають, передовсім, у визначенні конкретних цілей, завдань, змісту, форм, методів і засобів досягнення намічених перспектив на певний (довший та коротший) відтинок часу. Основною метою цього складного процесу є забезпечення гармонійного розвитку особистості кожної дитини за обов'язкової умови - врахування індивідуальних інтересів, збереження дитячої субкультури на основі реалізації норм Закону України "Про дошкільну освіту", змісту Базового компонента й чинних програм розвитку, навчання і виховання дошкільнят.
                В основу планування освітнього процесу, як про це зазначено в інструктивно-методичному листі Міністерства освіти і науки України "Про планування освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі", покладені такі принципи: науковості, актуальності, свободи вибору, цілісності та логічності, перспективності, наступності, систематичності, повторності, концентричності та достатності змісту, реальності заходів.

Планування може бути перспективне і поточне

                Перспективне планування визначає завдання і зміст роботи закладу або його підрозділів, методи й прийоми навчально-виховного процесу на тривалий відрізок часу, навчальний рік, півріччя, квартал, місяць.
                Основною формою перспективного планування дошкільного навчального закладу є річний план його роботи. 
          Поточне (календарне) планування охоплює найближчий відрізок часу - тиждень, місяць, квартал. До поточного планування відносяться календарні плани освітньо-виховної роботи педагогічних працівників.
При цьому перспективне і поточне планування розглядаються як єдиний, нерозривний процес, складові якого взаємопов'язані за змістом. 

               Перспективне планування служить основою поточного.
       Форма складання перспективних і поточних планів довільна: текстова чи графічна. 
Види і форми планування освітньо-виховного процесу в дошкільному навчальному закладі визначаються і затверджуються педагогічною радою на початку навчального року.
               Річний план роботи дошкільного навчального закладу складається на навчальний рік та оздоровчий період і відповідно до ст.24 Закону України "Про дошкільну освіту" затверджується керівником закладу за погодженням з місцевим органом управління освітою. 
                Річне планування повинно керуватись нормативними документами з дошкільної освіти; відповідати сучасним вимогам наукових досягнень, передовому педагогічному досвіду; визначати перспективу розвитку дошкільного закладу; актуальні пріоритетні завдання, шляхи та засоби реалізації цих завдань через кожний розділ плану, враховуючи особливості та можливості дошкільного закладу.
                У змісті плану передбачаються заходи з підвищення рівня фахової майстерності педагогічних працівників, різні форми методичної роботи з педагогічними кадрами, вивчення стану освітнього процесу, заходи спільної роботи дошкільного закладу із школою та батьками, робота методичного кабінету та адміністративно-господарська діяльність, медико-профілактичні заходи, проведення свят, розваг, театральних дійств, гурткової роботи. Чітко вказуються назви запланованих заходів, форми їх реалізації, строки і відповідальні за виконання.

 

Орієнтовна структура плану роботи дошкільного закладу:

​

І. Вступна частина
У вступній частині робиться аналіз за минулий рік за такими напрямами: рівень і ефективність навчально-виховної роботи; рівень підготовки дітей до подальшого навчання в школі; робота з охорони життя і зміцнення здоров'я дітей; робота педколективу щодо виконання вимог програми і завдань річного плану; підвищення фахової майстерності через різні форми її організації; результати атестації й аналіз якісного і кількісного складу педпрацівників; ефективність і доцільність методичної роботи; результати тематичних і фронтальних перевірок; стан матеріально-технічної бази; робота методичного кабінету; окреслення завдань на новий навчальний рік (кількість завдань для дошкільних закладів, які мають до 8 груп - не більше двох; для дошкільного закладу, які мають від 8 і більше груп - не більше трьох завдань на рік).
II. Підвищення фахової майстерності педпрацівників:
1. Курси підвищення кваліфікації.
2. Докурсові та післякурсові завдання.
3. Самоосвіта, робота з нормативними документами.
4. Методоб'єднання, участь у роботі міста, району.
5. Атестація педпрацівників.
6. Робота з молодими вихователями, спеціалістами.
7. Наставництво.
8. Перспективний педагогічний досвід (вивчення, узагальнення, впровадження).
III. Методична робота: 
1. Педагогічні ради (вказати тематичну форму проведення).
2. Семінари, семінари-практикуми.
3. Консультації (для вихователів, спеціалістів).
4. Колективні перегляди.
5. Творча група.
6. Експериментальна та інші форми роботи.
IV. Керівництво і контроль навчально-виховного процесу.
                Комплексні (фронтальні) перевірки - 2 рази на рік; тематичні перевірки - з розділів програми навчання та виховання, вид діяльності дітей, кількість яких залежить від наявності вікових груп; оперативний, попереджувальний, епізодичний (проводяться одночасно в декількох групах), порівняльний.      

                У плані зазначається вид контролю, назва, мета, дата, термін проведення і форми його узагальнення (довідка, наказ тощо).
V. Організаційно-педагогічна робота 
1. Співпраця з сім'єю (батьківські збори, диспути, дискусії, усні журнали, зустрічі за круглим столом, конференції з досвіду сімейного виховання).
2. Наступність у роботі дошкільного закладу та школи.
3. Робота з громадськістю (радіо, телебачення, преса).
4. Робота методичного кабінету.
VІ. Адміністративно-господарська діяльність

 До плану роботи додаються медико-профілактичні заходи, виробничі наради, графіки проведення свят, розваг, театралізованих дійств. 

​

Гурткова робота планується окремо або ж вводиться розділ "Гурткова робота" в планах роботи дошкільного закладу і відповідних спеціалістів.

 

Методист дошкільного закладу на підставі загального річного плану складає власний календарний план роботи на квартал. 

Календарні плани педпрацівників перевіряються і затверджуються керівником або методистом дошкільного закладу. 

Що таке робочий навчальний план дошкільного навчального закладу? 
          Таке запитання можна поставити будь-якому працівнику дошкільного закладу. У відповідь нам покажуть один, максимум два аркуші, де вказано кількість відведених годин з кожного розділу програми для певного віку дітей.
Тобто практично навчальний план - це розклад занять.
Однак, чи вірно це? 

            Навчальний робочий план складається з двох частин: пояснювальної записки; розкладу занять.

            Пояснювальна записка повинна містити сукупність теоретичних положень, що обґрунтовують самі нормативні матеріали.

            Передусім, у ній повинні бути вказані загальні цілі дошкільної освіти і виховання, місце та роль кожного розділу програми в досягненні цих цілей.

            Далі розкриваються особливості окремих розділів програми і загальні особливості, що забезпечують їх наближення й інтеграцію.
Тут окреслюються взаємозв'язки між розділами програми. Необхідно виділити обґрунтування введення додаткових занять, які не зазначені у програмі (валеологія, хореографія, іноземна мова тощо). Вказати, за рахунок чого вони введені.
            У пояснювальній записці визначаються програми, за якими працює дошкільний заклад.
            Таким чином, пояснювальна записка - це педагогічна модель соціального замовлення, зверненого до дошкільного закладу. 
           На наступному етапі складається розклад занять, що регламентується вимогами державної програми дошкільної освіти, за якою працює дошкільний заклад.

           Форми складання плану педагогічними працівниками встановлюється рішенням педагогічної ради. 
           Освітньо-виховну роботу вихователів на щодень доцільно планувати з використанням різних підходів до цього. Варіантами такого планування можуть бути -планування за основними режимними моментами першої та другої половини дня , за видами дитячої діяльності тощо.
           Плануючи роботу за будь-якою схемою та з будь-якими підходами, слід взяти за правило: уникати багатослів'я й натомість використовувати чіткі та конкретні формулювання, які забезпечать дієвість і змістовність планування.

Умови забезпечення якості дошкільної освіти

​

           Проблема якості освіти є вельми актуальною в сучасних умовах реформування системи освіти. Інтерес до даного питання відображає спроби суспільства перебудувати систему передачі найвеличезнішого досвіду людських знань підростаючому поколінню, з одного боку, не упустивши сутнісних позицій, але і не допускаючи інформаційного, психологічного і фізичного перевантаження дітей, підлітків, юнаків. З цієї причини на різних ступенях освіти (дошкільне, шкільне, позашкільне, спеціальне, вище) значна увага надається змістовній частині якості (знання, навички, кваліфікація, досвід).

            Проте будь-яка методологічна концепція якості освіти має також такий компонент як "стан суб'єкта навчання і виховання" (його фізичне і психічне здоров'я). Наукою і практикою доведено, що цей стан істотно впливає на засвоєння навченим (дошкільником, школярем, що вчиться, студентом) змісту освіти.

             Таким чином, без урахування у виховно-освітньому процесі даного чинника забезпечення якості освіти неможливе. Звідси слідує необхідність дотримання в дошкільних установах, школах, коледжах, училищах, вузах певних умов для збереження здоров'я дітей. Ці умови одночасно забезпечуватимуть і якість освіти.

           Друга умова - високий рівень якості освітніх програм і їх методичного забезпечення, зміст яких дозволить педагогам будувати навчально-виховний процес відповідно до сучасних вимог і рівня розвитку суспільства і одночасно без зайвого навантаження для учнів.

           По-третє, збагачення наочно-просторового середовища, наповнення якого надає дитині можливості для саморозвитку. Слід зробити акцент на тому, що найбільшою мірою перераховані вище позиції відносяться до дошкільного ступеня освіти, оскільки дошкільне дитинство - найсприйнятливіший до дії дорослого період розвитку.

           Головна функція дорослого на даному віковому етапі (це відноситься як до педагогів, так і до батьків) - адаптувати дитину до життя в навколишньому світі, розвиваючи такі значущі здібності, які особово-орієнтована модель представляє як здатність - пізнання світу - дії в світі (збереження існуючого, перетворення і створення нового) - прояви відношення до світу. Якщо співвідноситися з наочно-просторовим середовищем у сфері дошкільної освіти, то семантичне значення поняття "розвиваюче середовище" - це середовище, яке дає можливість дитині розвивати цінності пізнання, перетворення і відносини до світу не тільки за допомогою педагога, але і самостійно. В сучасній дошкільній установі наочно-просторове середовище представлено на підставі вибраних педагогами освітніх технологій ("Перші кроки", технологія М. Монтессорі, інші).

           Організація середовища повинна враховувати не тільки дидактичні позиції педагогів, але і бачення самої дитини. З цієї причини має сенс надавати дитині можливість також брати участь в створенні середовища через:

- самостійне розташування ігрового матеріалу - максимальну його доступність, коли все, що дитині потрібно для розвитку - іграшки, ігри, книги, матеріал для продуктивної діяльності - доступно для користування і дитина може грати з ними в будь-яку вільну хвилину;

- активне використовування розвиваючих, дидактичних і інших ігор.

Оскільки, наприклад, розвиваючі ігри мають безліч переваг: в них можна використовувати різний матеріал (іграшки, картинки), можна вводити природний, ігровий матеріал, самих дітей; одні і ті ж ігри можна ускладнювати і спрощувати, можна творчо інтерпретувати їх, вводячи свої елементи. В цьому випадку наочно-просторове середовище і виконуватиме розвиваючу роль.

            Наступна умова - забезпечення психологічного комфорту дитини в освітній установі, з метою збереження фізичного і психічного здоров'я. Під словосполученням "психологічний комфорт" в науці розуміється складна освіта, що містить такі компоненти, як : - емоційне благополуччя (переважання в процесі життєдіяльності позитивних емоцій) - позитивна Я-концепція (позитивне самосприйняття, самовідношення, самооцінка) - благополуччя і успішність у сфері спілкування і взаємостосунків (схвалення дитини батьками, однолітками і педагогами) - успішність у сфері діяльності. В дошкільному дитинстві, на наш погляд, саме ця складова визначає якість освіти в цілому. Оскільки саме "благополучна дитина" оптимально засвоюватиме знання, буде розвиватися в діяльності, будувати спілкування з однолітками і дорослими.

            В психолого-педагогічній науці є безліч даних про те, як психологічний комфорт і дискомфорт дитини позначаються на інтелектуальному, емоційному, комунікативному розвитку дітей (дослідження, виконані під керівництвом Т.А. Репиной (Росія), В. К. Котырло (Україна), Е.А. Панько, Л.Н. Башлакова (Білорусь)). Ми вважаємо, що психологічний комфорт дитини в дитячому саду - це не тільки умова забезпечення якості освіти, але і достатньо ефективний і легко діагностується його показник. Даний критерій можна застосовувати і на інших освітніх ступенях, проте детально зупинимося на дошкільній.

           На сьогоднішній день в психологічній науці існує обширний науково і психометрічно обґрунтований інструментарій вивчення всіх вище перелічених компонентів психологічного комфорту дитини в освітній установі. Частина методик, безумовно, може бути використаний тільки фахівцями, що мають психологічну підготовку, частина може застосовуватися педагогами і керівниками дошкільних установ. Так, емоційне благополуччя дошкільника вивчається за допомогою методів спостереження, спілкування, ряду проектних методик діагностика емоційного стану за допомогою кольорів, малювання настрою).

           Я-концепція дитини може досліджуватися за допомогою бесід, спостережень, проектних методик (тест Люшера, тест Де Грєєфа, методика "Драбинка", тести самооцінки, тест-малюнок ("Малюнок людини"), казковий семантичний диференціал). Благополуччя у сфері спілкування і відносин вивчається за допомогою методів соціометрії, одно і багатоомоментних зрізів, спостережень, спілкування, ряду проектних тестів (колірного тесту відносин, тестів-малюнків ("Малюнок людини", "Моя група". "Мій дитячий садок", "Моя вихователька", "Моя сім'я"), просторових тестів (гра "Інтрига", аттракціометрія, тест Де Грєєфа, тест Р. Шахраюючи), казковий семантичний диференціал). Успішність дитини у сфері діяльності може діагностуватися за допомогою педагогічної діагностики, яка вивчає засвоєння дошкільником системи знань, умінь, навичок згідно вибраній програмі виховання і навчання.

           Такий обширний банк діагностичних методів і методик дозволяє проводити моніторинг якості дошкільної освіти на достатньому рівні. Існують також певні можливості оптимізації психологічного комфорту дитини в дошкільній установі. Найважливішою на наш погляд є характеристика фахівця, що працює з дітьми, оскільки дошкільник беззахисний перед травмуючими діями безграмотного педагога, а дошкільний вік -- це сенситивний період розвитку особистості, становлення її базових характеристик. Крім того, в цьому віці закладаються основи відношення людини до світу предметів, природи, світу людей. В першу чергу необхідно відзначити якість психологічної позиції дорослого, яка повинна відрізнятися безумовним схваленням дітей. В спілкуванні з дошкільниками ця позиція виявляється через переважання позитивних оцінок особистості і діяльності дітей, позитивне передбачення дій дитини, оцінку вчинків, а не особистості дитини, позитивні невербальні прояви.

            Іншим важливим моментом є висока професійна кваліфікація педагога, бо такий педагог навіть при мінімальному матеріальному забезпеченні зможе забезпечити достатній розвиток дошкільників.

            Ось ще ряд умов, необхідних для психологічного комфорту дитини в дитячому садку:

- особистісно-орієнтований підхід до дошкільників, який має на увазі індивідуалізацію і диференціацію виховного і освітнього процесів, орієнтацію педагога на інтереси розвитку дитини; В науці існує ряд досліджень, присвячених формуванню у педагогів особистісно-орієнтованого підходу до дитини);

- відвертість дошкільної установи для батьків і інших членів сім'ї дошкільника, співпраця керівників і фахівців дошкільного закладу з сім'єю;

- активний розвиток усіх видів діяльності дитини за допомогою різних прийомів і методів навчання при особливій увазі до специфічного виду діяльності - гри;

- розвиток навичок спілкування дітей для оптимізації їх взаємодії з однолітками і дорослими;

- широке використання засобів мистецтва (музики, літератури, живопис);

- активна діяльність фахівців (педагога-психолога, соціального педагога).

          Всі вище перераховані позиції можна віднести до умов забезпечення якості дошкільної освіти. Проте в сучасних умовах основним компонентом, що забезпечує якість освіти є, перш за все, освітня парадигма, домінуюча в суспільстві. Вона визначає загальний підхід до розуміння якості освіти, умовах, критеріях, технології його моніторингу.

 

Управлінська діяльність

у забезпеченні наступності між дитячим садком і школою

​

            Дошкільне виховання є першою і дуже важливою ланкою освіти. Ідея наступності дитячого садка і школи – одна з необхідних умов безперервної освіти, про що йдеться в Законі про освіту, Державній національній програмі " Освіта” та Законі про дошкільну освіту. "Дошкільний вік і молодший шкільний вік визначають майбутнє людини”. Ці слова видатного педагога В.О.Сухомлинського підкреслюють важливе значення підготовки дитини до навчання в школі.

             Наступність у роботі дошкільного закладу і школи – важлива і складна педагогічна проблема.

            Наступність – це внутрішній органічний зв’язок загального, фізичного, духовного. Здійснення наступності в роботі дошкільного закладу і школи полягає в тому, щоб розвинути в дошкільника готовність до сприймання нового матеріалу, до вступу в нове життя. Дошкільний заклад має створити міцний фундамент, на якому легко буде зводитись споруда, тобто дитина легко і якісно засвоюватиме нові знання, поняття.

            Нині, коли відбувається перехід на 12-річне навчання в школі та реалізується завдання обов'язкової освіти в дошкільній ланці, особли­вої актуальності набуває проблема наступності та перспективності як умова безперервної освіти.

            Здійснюючи наступність між дошкільним навчальним закладом і початковою школою, необхідно передбачати:

—на дошкільному етапі - збереження самоцінності даного віково­го періоду, пізнавальний і особистісний розвиток дитини, її готовність до взаємодії з навколишнім світом, розвиток провідної діяльності (гри) як фундаментального новоутворення дошкільного періоду;

—на початковому етапі - опору на наявний рівень досягнень дошкільного дитинства, індивідуальну роботу у випадках інтенсивного розвитку, спеціальну допомогу з корекції несформованих у дошкіль­ному дитинстві якостей, розвиток провідної діяльності (навчання) як фундаментального новоутворення молодшого шкільного віку.

            У цьому зв'язку наступність слід розглядати як побудову єдиної змістовної лінії, що забезпечує ефективний поступальний розвиток дитини, її успішний перехід на наступний етап, зв'язок і узгодженість кожного компонента методичної роботи (мети, завдань, змісту, методів, засобів, форм організації).

             Повинні бути єдині для дошкільних груп та початкових класів пріо­ритети освітньої діяльності, зокрема:

 - дослідження динаміки стану здоров'я та психічного розвитку дітей;

- удосконалення навчально-виховного процесу з урахуванням особистісних якостей, стану здоров'я та психічного розвитку дітей;

- забезпечення належного рівня соціального розвитку і громадянського виховання дошкільників та молодших школярів;

- інтеграція, індивідуалізація та диференціація навчального процесу; - поєднання, введення державних стандартів дошкільної і початкової освіти зі створенням умов для розвитку обдарованих дітей;

-навчання дітей з особливими потребами;

- інтеграція родинного та суспільного виховання.

           Існує хибна думка, що дати дітям конкретні знання і вміння читати, писати, рахувати – це і є рівень їх підготовки до школи. Необхідно розглядати знання, уміння, навички дітей не як самоціль, а як засіб інтелектуального розвитку. Важливим є вміння міркувати, вміння виділяти суттєві ознаки в предметах і явищах, доступних розумінню дітей. Дошкілля готує дитину до школи як особистість. Пріоритет має належати виховним завданням.

            Дошкільна підготовка передбачає добре розвинену ігрову діяльність, усне мовлення, рухову і просторову координацію, дрібну моторику, окомір, достатню для навчання саморегуляцію поведінки, вміння співпрацювати з педагогом. Навчання в дошкільному закладі направлене на те, щоб допомогти дитині легко ввійти в оточуючий світ і максимально розвинути її потенційні здібності.

            Щоб забезпечити наступність між дошкільним навчальним закладом і школою, необхідно налагодити тісний зв’язок між цими двома ланками освіти. Забезпечити єдність між ДНЗ та школою допомагає план спільної роботи, який дає змогу упорядкувати і систематизувати діяльність педагогів у вирішенні завдань підготовки до школи.

            План повинен передбачати:

1. Організаційно-педагогічна робота.

2. Методична робота.

3. Робота з батьками.

            Зазвичай план передбачає проведення екскурсій в школу, спільних свят, виставок поробок з природного матеріалу, осінніх квітів, випуск стінної газети тощо. Протягом року спільно з учителями, заступником директора школи необхідно проводити міні-педради, дискусії за круглим столом, де вирішуються проблеми наступності в навчально-виховній роботі. Неможливо досягнути успіхів у підготовці дитини до школи без тісного контакту з сім’єю. Тому доцільно планувати різні форми роботи з батьками з даного питання.

            Домогтись якісної підготовки дітей до школи у дошкільному закладі допомагає систематичне навчання педагогів та здійснення різних форм контролю за їх діяльністю. Потрібно детально продумати, яким чином надати допомогу педагогам і водночас контролювати їх. Насамперед на місяць можна скласти циклограму відвідування занять та режимних процесів з метою вивчення рівня підготовки дітей до школи, розвитку їх пізнавальної активності, вміння вирішувати проблеми завдання, діяти за словесною інструкцією, здійснювати взаємоконтроль. Знання вихователів з даного питання можна виявити під час проведення індивідуальних співбесід, колоквіумів, яким надаємо особливого значення. Особливого контролю потребує диференціація та індивідуалізація навчання.

            Контроль доцільно здійснювати за такими головними показниками:

 - обсяг і якість знань відповідно до програми;

 - рівень умінь і навичок;

 - особливості пізнавально-вольової активності.

             Контроль за навчально-виховною роботою здійснюємо під час тематичних та комплексних перевірок. Так, вивчаючи в старшій групі питання " Стимулювати розумової діяльності дошкільників при навчанні розповідання”, було виявлено, що сам процес складання дітьми розповідей перетворюється або на індивідуальну бесіду, або на спільну творчість. Вихователі надмірно опікають дітей, тому вони губляться і не можуть скласти розповідь.

            Педагогами дані пропозиції щодо роботи в цій групі, а саме:

 - збагачувати досвід дітей потрібно інформацією;

 - вчити розв’язувати різноманітні проблемні ситуації, використовуючи набуті раніше знання;

 - забезпечувати розвивальний ефект навчальної діяльності.

             Після проведення різних форм контролю висновки детально аналізуються, узагальнюються і приймають відповідні рішення, видаються накази. Виконання рішень та наказів потрібно обов’язково перевірити. Названі параметри освітньо-виховної роботи можуть бути реа­лізовані через модель співпраці обох ланок.

I блок. Робота з педагогами- взаємовідвідування уроків та занять, педради, виробничі нара­ди, методичне об'єднання, творчі групи, лабораторії, семінари, шко­ли педагогічної майстерності, конференції, виставки тощо.

II блок. Робота дитячих колективів- екскурсії, зустрічі дітей, організація свят, концертів, спортив­них змагань, туристичних походів, виставок, ремонт і виготовлення іграшок та ін.

ІІІ блок. Робота з батьками- батьківські збори, семінари-практикуми, педагогічні лекторії, консуль­тації, дні відкритих дверей, родинні свята, папки-пересувки, стенди.

              Позитивна практика, пошук конструктивних шляхів розв'язан­ня проблем наступності та перспективності можливі за умови своє­часної, достатньої поінформованості педагогів та відпрацювання проблем, що виникли в системі дошкільний заклад-початкова шко­ла на теоретичному та практичному рівні. Поряд з педагогами-початківцями та вихователями-дошкільниками, що традиційно охоплюються методичним навчанням, особли­вої уваги потребують педагоги, які готують до школи дітей, котрі не відвідують дошкільні заклади.

               Планування роботи повинно базуватись на аналізі минулорічного плану і поглибленій діагностиці вчителів і вихователів. Якщо дошкільна освіта сьогодні якісно змінилась у плані розу­міння сутності підготовки дитини до школи та реалізації її вікових можливостей на шостому році життя, то і початкова школа аж ніяк не може опиратися тільки на предметну готовність своїх наймен­ших учнів до навчання.