Дитинство  - найважливіший і неповторний період у житті кожної людини.

Справжньою маленькою країною дитинства, звідки бере початок могутня ріка людського життя є дошкільний навчальний заклад. Тут дітям комфортно і затишно. Тут можна все! Дружити. Мріяти. Малювати. Сумувати. Гратися. Творити. Радіти. Міркувати. Помилятися. Фантазувати Саме дитячий садок забезпечує всебічний розвиток дитини відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб, набуття нею життєвого досвіду та стає своєрідним посередником між сімє’ю та навколишнім світом. Педагогічний колектив ЗДО "РОМАШКА" працює у спільній взаємодії з батьками, залучаючи родини вихованців до тісної співпраці.

Батьки та педагоги  - це живий організм, об’єднаний спільною метою, гуманними стосунками та високою відповідальністю.

​

   Мета роботи колективу ЗДО з батьками вихованців: 

​

   • створення єдиного освітнього простору «Сім'я – дошкільний заклад»;
   • встановлення партнерських відношень з сім'єю кожного вихованця;
   • створення атмосфери загальних інтересів;
   • надання допомоги сім`ї в питаннях розвитку дітей на основі діагностики.

 

 Напрямки роботи з батьками вихованців: 

​

   • участь батьків у роботі ДНЗ;
   • робота батьківського комітету ДНЗ, батьківських комітетів груп;
   • проведення загальних та групових батьківських зборів;
   • консультації для батьків психолога, вихователів, вихователя-методиста, лікаря, старшої
   медичної сестри;
   • особисті бесіди адміністрації з батьками

​

  Пріоритетні напрямки роботи педагогічного колективу з     батьками:

​

- сприяння підвищенню психологічної та педагогічної компетентності батьків щодорозуміння  закономірностей розвитку дитини, а також питань навчання і вихованнядошкільнят;

- залучення батьків до співпраці у створенні належних умов для життєдіяльності та розвитку дітей;

- всебічне вивчення становища, статусу родини та моделі взаємодії з ними для здійснення диференційованого підходу;

- залучення батьків до активної участі в заходах, що проводяться в дошкільному закладі,   формування в них відчуття приналежності до колективу дитячого садка як однодумців і  спільників;

- формування усвідомленого розуміння батьками своєї відповідальності за максимальне забезпечення дитині повноцінного життя в майбутньому.

        

             Важливим напрямком своєї діяльності  педагогічний колектив  нашого дошкільного закладу вбачає у збагаченні знань вихователів про сімейне виховання, поглибленні педагогічних знань батьків, досягненні єдності виховного впливу на дитину в сім’ї і в дошкільному закладі. Удосконалювати роботу з батьками – це у разі необхідності вносити зміни, які збагачують зміст і форми роботи, покращують різні її показники, роблять більш доцільною, сучасною, гнучкою. Процес удосконалення – довготривалий та безперервний. Його дошкільний заклад здійснює у різних напрямках:

•   гуманізація змісту і форм роботи з сім’єю;

•   гармонізація взаємин педагогів та батьків;

•  підвищення ефективності застосовуваних вихователем у роботі з батьками;

•   прийомів та засобів впливу.

 

         Запорукою успіху у вихованні та навчанні дітей, зміцненню їх здоров’я є співпраця педагогів ЗДО і батьків вихованців.

 

Педагогічний колектив ЗДО №211 сприяє підвищенню психологічної та педагогічної компетентності батьків і веде роботу з ними в трьох напрямках:

​

1.     Вивчення статусу сім¢ї, умов сімейного виховання дитини через анкетування, діагностичні бесіди, відвідування сім¢ї, складання соціального паспорту сім¢ї.

2.   Підвищення педагогічної культури батьків через:

-         інформація в батьківських куточках;

-         індивідуальне та групове консультування;

-         батьківські збори.

3.   Залучення батьків до активної участі у навчально-виховному процесі через :

-         сумісну підготовку до свят , розваг;

-         виконання з дітьми домашніх розваг;

-         участь у виставках.

​

           Сумісними зусиллями батьків і педагогів покращені умови перебування дітей в закладі: групи обладнані сучасними меблями, придбано нові килими, світильники, методичні посібники, іграшки, музичні центри, тюль. Групові кімнати мають естетичний вигляд.

Щороку в дошкільному закладі проводяться дні відкритих дверей для батьків району.

 

                           Роль сім’ї у виховання правової свідомості дитини

​

            Дитина значну частину свого часу проводить у сім'ї. Вона спостерігає життя і діяльність батьків, стосунки між членами сім'ї, засвоює ті морально ­правові принципи, якими вони керуються у своїй по­ведінці, у ставленні до власних дітей, до оточення, до праці. Основи характеру, вихідні життєві установки ­все це закладається в сім'ї, і годі чекати добра, якщо педагог навчає одного, а батьки - іншого.

           Цілком зрозуміло, що переважна більшість сімей сумлінно ставиться до своїх обов'язків з виховання дітей, служить для них прикладом, гідним наслідуван­ня. Проте у нас чимало і проблемних сімей, небла­гополуччя яких передусім негативно позначається на вихованні дітей.

          Для здійснення виховної роботи з батьками ви­хователю важливо мати чітке уявлення про мораль­но-правову атмосферу сім'ї кожної дитини, володі­ти вмінням проводити відповідну роботу з батьками з приведення цієї атмосфери у відповідність з мо­ральними і правовими нормами.

          Посиленої уваги вимагають сім'ї, де послаблений або взагалі відсутній контроль за поведінкою дітей, коли їм надається необмежена свобода. Такі бать­ки помилково вважають, що їхній обов'язок полягає у піклуванні про харчування, одяг, взуття дитини.

         В окремих сім'ях дитина змалку слухає цинічні розмови про «вміння жити», де проповідується прин­цип: «ти мені - я тобі». У сім'ях, де батьки думають

більше про себе, ніж про суспільні інтереси, їхні ви­словлювання з цього приводу дітьми сприймаються однозначно, вони засвоюють помилкові уявлення про те, що в житті потрібно передусім мати на увазі свою власну персону, побільше взяти для себе.

         Особливої уваги вимагають сім'ї, де панує гру­бе, жорстоке ставлення до дітей з боку батьків або старших братів чи сестер. щоденне знущання батька з матері чи батьків з дітей формують у останніх бай­дужість до чужого горя. І виростає з дитини злочи­нець, який піднімає руку на людину. Попередити по­яву правопорушника в такій сім'ї можливо за умови проведення виховної роботи з батьками, яка має на меті змінити ці аморальні стосунки між членами сім'ї, сформувати в них повагу, почуття власної гідності.

Виховання дітей родиною є обов'язковим, так само обов'язковим є піклування батьків про їхнє здоров'я, фізичний, моральний розвиток та навчання. Виконую­чи свої обов'язки щодо виховання, батьки мають по­важати гідність дитини, не застосовувати жорстоких і грубих методів виховання.

        23 % батьків вважають, що права дитини не пору­шуються, якщо вони дозволяють собі вдарити свою дитину; лише 41 % вважає покарання неприпустимим за жодних обставин; а 40 % допускають тілесні пока­рання лише у крайньому разі. А щоб покарати свою дитину, батьки зазвичай обирають такі «методи»: ставлять у куток; не дозволяють дивитися телевізор; не дають солодощів; перестають спілкуватися з дити­ною; позбавляють гри; б'ють паском; дають потилич­ника; лишають саму в кімнаті.

До найбільш неправильних, неприємних і мало­ефективних покарань належать форми фізичного впливу. Більшість батьків вважає, що фізичне пока­рання не таке вже й велике зло, або навіть потрібне. Але цей вид виховного впливу аж ніяк не ефектив­ний, як це здається на перший погляд, якщо бать­ки взялися до фізичного покарання, коли дитина не виконала їхніх вимог, то таке покарання не усуває конфлікту, бо якщо дитина і зробить те, що від неї вимагається, то її діями керують страх та інстинкт самозахисту. До того ж така форма впливу вико­ристовується тоді, коли самі батьки не контролюють власної поведінки.

Мовленнєва агресія з боку батьків - лайка, знева­га, образа призводять лише до того, що дитина сама послуговується цією моделлю поведінки щодо одно­літків.

Заборона має випереджати вчинки дитини або бути негайною реакцією на її небажані дії. Дуже важ­ливо в такому разі контролювати свої слова - вар­то обмежитися коротким зауваженням «не можна!» й відмовитися від поширеної аргументації. Краще по­казати своє незадоволення мімікою, жестом, виразом обличчя. Тоді дитина поступово навчиться розуміти, які її вчинки викликають емоцій ну підтримку батьків, а які - ні. Випереджальна заборона має бути лаконіч­ною й точною. Найпоширеніша форма покарання в родині - покарання «природними наслідками». Це означає обмеження або позбавлення дитини за про­вину чогось приємного (солодощів, нових іграшок). Але тут можна досягти ефекту за умови, якщо дитина вважає обмеження справедливим, якщо це рішення прийнято з її згоди, є результатом попередньої до­мовленості. Найкраще не позбавляти дитину чогось, а дещо віддалити в часі радісну для неї подію. Але аж ніяк не варто позбавляти її їжі, свіжого повітря, спіл­кування з однолітками.

 

                                               

​

​

                                                                                             

 

                                                                             Поради батькам:

 

1.   Ніколи не сваріть дитину через те, що вона не така, як всі.

 

2.   Даруйте дитині свою любов і увагу, однак не забувайте про інших членів родини, які її теж потребують.

 

3.   Не дивлячись ні на що , зберігайте позитивне ставлення і уявлення про свою дитину.

 

4.   Організуйте свій побут так, щоб ніхто в сім’ї не відчував себе «жертвою», відмовляючись від особистого життя.

 

5.    Не відгороджуйте дитину від обов’язків і проблем. Вирішуйте всі справи разом з нею.

 

6.    Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна гордитись вами.

 

7.    Не бійтесь в чомусь відмовити дитині, якщо вважаєте її вимоги надмірними.

 

8.   Частіше розмовляйте з дитиною. Пам’ятайте, що ні телевізор, ні радіо не замінять їй вас.

 

9.   Не обмежуйте дитину у спілкуванні з ровесниками.

 

10.  Частіше звертайтеся за порадами до педагогів та психологів.

 

11.    Звертайтесь до родин, в яких є діти. Передавайте свій досвід і переймайте чужий.

 

12.   Пам’ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно. Готуйте її до самостійного життя. Говоріть з нею про майбутнє.